Нагадуємо, що Бельгія – одна з країн, влаштування до якої проходить у звичному режимі, незважаючи на карантинні обмеження. Сімей у пошуку au-pair достатньо, тому не вагайтеся і заповніть заявку на участь, якщо відчуваєте, що це саме Ваш напрям! Якщо маєте якість запитання або сумніви – отримайте вичерпну безоплатну консультацію будь-яким зручним для Вас способом.

Моя участь у програмі пройшла на «Ура», хоча й були певні труднощі. В першу чергу, хочу сказати, що ці труднощі аж ніяк не стосуються роботи компанії. Тут усе було продумано до найменших деталей. Мене супроводжували протягом усього часу і допомагали в кожному кроці підготовки. Ставлення до учасників дбайливе, мій менеджер завжди мені підказувала усе, давала відповіді на запитання і підтримувала. Тому, з підготовкою, пошуком сім’ї та поїздкою проблем не виникло.

Я була у багатодітній родині в Брюсселі. Бельгія – чудова країна для життя. Шкода лише, що тут не можна зостатися довше, ніж на рік, а працевлаштування для громадян України майже неможливе, навчання дороге. Тому, якщо брати участь у програмі заради того, щоб знайти можливість жити за кордоном, то Бельгія – не найкраща для цього країна. Зате з точки зору подорожей та культурного розвитку – це найкращий з можливих виборів! По-перше, в Бельгії є безліч місць для подорожей і цікавого проведення часу. По-друге, не виникає проблем поїхати в іншу країну. Потяг, автобус за незначні кошти – і через дві-три години ви в Амстердамі, Люксембурзі, Німеччині чи Франції. Люди тут привітні, за весь період мого перебування тут я ні разу не стикалась з тим, що люди відмовлялись допомогти, були агресивні до мене чи прискіпливі. Навпаки, всі усміхаються один одному, не скажуть нічого за спиною, з радістю допоможуть, навіть з власної ініціативи і будуть цьому дуже раді.

Звичайно, досвід роботи з дітьми я отримала колосальний. Я проживала у релігійній родині з шістьма(!) дітьми від 2 до 12 років. Іноді це було дуже важко, але, в основному, цікаво та продуктивно. За цей рік я зуміла з цілковитого нуля вивчити французьку до рівня Intermediate і тепер мене запрошують на роботу в Україні!

З родиною у мене склалися дружні стосунки, особливо з дітьми. Вони були дуже засмучені відпускати мене додому. Мене дуже здивувало виховання дітей. Ні, йдеться не про те, що дітей не можна карати чи тому подібне. Іноді і їх сварять. Річ в тому, що я потрапила у родину з батьком-психологом, який був категорично проти мультимедіа для дітей. Для мене було шоком, що діти не мають телевізора, телефону чи інших девайсів, а користування комп’ютером дозволяється лише двом старшим і лише з метою навчання (що, звичайно ж, часто порушувалось дітьми, поки ніхто не бачив. Тут їх поведінка нічим не відрізняється від наших дітей). Усі діти читають, молодші слухають казки, розглядають зображення в книгах. Тому, перше, що я мусила вивчити за буквально два тижні – це читати французькою, що було для мене з розряду неможливого. Іноді дітям дозволено дивитися фільм з батьками (в них для цього є проектор).

Ще одне, що мене приємно здивувало, це спільні приймання їжі, молитва перед їжею і поведінка дітей за столом (у свої два роки Станіслас вміє користуватися ножем та виделкою, знає правила етикету за столом).

Для майбутніх учасників, хто обрав саме Бельгію, як країну для участі, я хотіла б написати декілька дружніх порад:

1. Будьте обачними при виборі родини. В першу чергу не дивіться на дітей, як зробила я, а на їх батьків. Саме з батьками виникає найбільше труднощів. Останній місяць програми я мріяла повернутися додому, тому що наші відносини з батьками були не найкращі.
2. Одразу після приїзду в країну варто пошукати собі друзів. Це легко зробити у Фейсбук у групах типу «Українці в Бельгії», «Au-Pair Belgium», «Tandem in Brussels» і т.д. Повірте, в чужій країні самому весело лише перший місяць, поки ти звикаєш і знайомишся з місцевістю.
3. Розпитайте у родини про проїзд, магазини, туристичні місця і т.д. Вони знають про все краще за вас і з радістю допоможуть. І якщо є проблеми, до них теж можна звертатися, адже для бельгійців не має значення, які між вами стосунки, головне – завжди допомогти тому, хто про це просить.
4. Ну, і не забувати своїх рідних і друзів вдома. Програма закінчиться і ви повернетесь додому, де на вас повинен хтось чекати.

І я дуже вдячна за цю можливість, за цей досвід, що я отримала під час програми. Ніскільки не жалію про своє рішення. Єдине, що змінила б – це уважніше ставлення до вибору сім’ї та закінчення освіти до від’їзду. Всім учасникам – удачі, терпіння та вдалої поїздки!